Входження до єдиного європейського простору , поряд з удосконаленням технологій навчання , вимагає посилення істирико – методологічної складової вищої математичної освіти . Ще Аристотель наголошував : “Лише тоді можна зрозуміти суть речей , коли ми знаємо їх походження і розвиток “. При такому підході підлягає висвітленню питання еволюції предмета та методу математики, основних наукових ідей в їх історичному розвитку , зв”язок математики з іншими науками та її практичне застосування. Методологія математики — це загальнотеоретичне тлумачення математичних законів і теорій , що характеризує загальний підхід до вивчення предмета математики . При цьому важливими є не лише ретроспективні інтерпретації математичних досягнень , але й пошук закономірностей , інваріантних характеристик у розвитку математики. На процес формування математичного мислення , окрім складного переплетіння раціональних та інтуїтивних факторів , можуть суттєво впливати методологічні рефлексії та історичні екскурси . Обов”язковим має бути висвітлення основних напрямків методології математики , а саме напрямки історичного аналізу розвитку математики й напрямку логічного дослідження проблем обгрунтування математики. Людина не може по- справжньому розвиватися культурно й духовно , якщо вона не засвоїла математики. Ч. Дарвін стверджував : ” У людей , які засвоїли великі принципи математики , одним органом почуттів більше , ніж у простих смертних “. Безперечним є той факт, що математика виникла не лише з практичних , але й духовних потреб людини . Математика містить у собі риси вольової діяльності , логічного міркування , а також прагнення до естетичної досконалості. Інтелектуальний успіх вимагає зусиль усієї особистості, включаючи етичні та естетичні аспекти.
