Блог

Одним з найважливіших завдань для викладачів географії – це прищеплення  глибоких знань з географії молодому поколінню сучасної молоді , яка вступає в доросле життя. Адже фактично наша НЕЗАЛЕЖНА Україна , яка виборює своє право на суверенітет , територіальну цілісність в боротьбі з рашистською нечистю вже стоїть на порозі вступу ЄС. Методика викладання географії – наука про закономірності і систему процесу навчання географії в школі. Вона розробляє і встановлює раціональні методи і засоби передачі вчителем навчального матеріалу і свідомого оволодіння учнями знаннями шкільного курсу географії , вмінням застосовувати їх у житті та самостійно здобувати нові. Сучасну методику географії не можна розглядати як зібрання рекомендацій і настанов щодо методів і прийомів навчання. Знання положень методики озброює необхідним методичним апаратом для самостійної творчої роботи , сприяє зростанню методичної майстерності , підвищенню професійного рівня. Предметом методики географії є шкільна географія  — структура курсів , їхній зміст , методи і прийоми навчання , зв’язок з життям , виховне значення шкільного курсу географії , його місце і значення в політехнічній освіті, підготовці до праці , професійній орієнтації учнів і т. д. Сучасна методика географії розглядає викладання як єдиний процес навчання і виховання як цілісну систему форм і методів . Вся навчальна робота вчителя і учнів відзначається динамічністю і перебуває в постійному безперервному розвитку. Наступність і послідовність курсів географії в середній школі забезпечує поступовий розвиток в учнів географічних понять , які зумовлюють системність знань , дають учням знання основ наук.                                                                               Навчання географії , як і інших шкільних предметів являє собою цілеспрямований процес , який відповідає віковим особливостям розвитку учнів. Студент- географ повинен пам’ятати , що його майбутнє поле діяльності  — це динамічний, живий ,емоційно безпосередній учнівський колектив , надзвичайно чутливий до всього хорошого , справедливого , цікавого і розумного . Тому праця вчителя має відзначатися винахідливістю , доброзичливістю і вимогливістю до учнів , гуманністю і справедливістю , певною артистичністю, глибоким знанням свого предмета .                                                                  Перед методикою викладання географії стоять такі завдання : 1)визначення мети навчання (для чого вчити ); 2)розкриття освітніх і виховних завдань шкільної географії , а також удосконалення змісту навчання . Методика географії визначає , який навчальний матеріал потрібний для навчання , як поєднати сучасний рівень розвитку науки з можливостями учнів, який матеріал слід включати в підручники , посібники і хрестоматії , яким має бути зміст позакласної освіти. Отже, методика географії дає відповідь на запитання чого навчати в шкільних курсах географії ? 3)Завдання методики географії полягає у розробці методів навчання (як вчити ) . 4) В обгрунтуванні форм організації навчального процесу у виявленні найкращих умов для застосування різноманітних методів і прийомів викладання , в розробці методик використання сучасних технічних засобів навчання, у визначенні форм і методів позакласної роботи. 5) Вивчення особливостей набуття учнями географічних знань, умінь і навичок (як вчаться учні, засвоюють навчальний матеріал, як розвиваються їхні розумові здібності в процесі навчання , як вони вміють самостійно здобувати знання ). Методика географії озброюючи майбутнього вчителя знанням форм і методів навчання і виховання учнів відповідає і на таке запитання: як при навчанні географії використовувати міжпредметні зв’язки ? Методика викладання географії має широкі й глибокі зв’язки з педагогічними дисциплінами . Вона тісно пов’язана з дидактикою , яка обгрунтовує і розкриває зміст, методи і організаційні форми навчання . Методологічною основою дидактики є діалектичний матеріалізм . Дидактика є основою розвитку окремих загальних методик. У методиці викладання географії показується як загальні закономірності , принципи і правила навчання можна застосовувати при навчанні географії. Вона виявляє ті специфічні риси , які характерні тільки для навчання шкільної географії. Отже, методика географії спирається на дидактикутому її, як і методики інших шкільних предметів можна розглядати як окрему дидактику . Дидактика, в свою чергу, спирається  на методику шкільних курсів , оскільки використовує їх дані для своїх узагальнень. Вона розробляє , вивчає, удосконалює і пропагує методи , способи, прийоми і кращий досвід сучасного громадянина України в процесі навчання географії . Методика викладання географії пов’язана також із психологією , яка визначає психологічні особливості дітей різного віку і психічну діяльність їх у процесі навчання і виховання. Розвиваюче навчання і виховання ефективні лише тоді , коли вони здійснюються відповідно до вікових особливостей учнів. Географія як навчальний предмет тісно пов’язана з теорією пізнання навколишнього світу, встановлює шляхи пізнання закономірностей, що виявляють взаємовідношення між географічним середовищем і явищами суспільного життя. Кожне географічне явище вивчається в динаміці і в зв’язку з іншими , з’ясовується суть процесів , які зумовлюють хід розвитку цих явищ ; явища господарської діяльності людей вивчаються на основі знань законів розвитку суспільства і ролі географічного середовища в суспільному виробництві. Шкільна географія і методика викладання мають тісні зв’язки з географічними науками , які становлять зміст шкільного предмета , насамперед з фізичною і економічною географією , а також із загальним землезнавством , регіональною географією , кліматологією, геоботанікою, зоогеографією, географією грунтів та іншими географічними, природничими та економічними науками. Методика географії як наука і як навчальна дисципліна може існувати лише на основі географії.  Викладання шкільних курсів географії вимагає від учителя певної географічної ерудиції . Теоретична підготовка необхідна для правильного наукового пояснення явищ природи в курсах фізичної географії і соціально – економічних явищ в курсі географії. Зміст шкільного курсу географії має бути науковим . Шкільні курси географії не можна вважати скороченим варіантом вузівських . У них повинно мати місце основні наукові географічні поняття і закономірності , які здатні усвідомити учні певного віку. Методика повинна забезпечити систему і послідовність вивчення шкільних курсів географії , відповідне насичення їх теорією і фактичним матеріалом , певним обсягом географічної номенклатури.  В методиці географії також розкриваються міжпредметні зв’язки географії з природознавством, ботанікою , зоологією, історією , суспільствознавством , фізикою, математикою, хімією, виробничим навчанням, астрономією.  Методика географії , вивчаючи і узагальнюючи кращий досвід вчителів, розв’язує ряд навчально – виховних проблем,  прискорює впровадження в практику роботи вчителів досягнень педагогічної науки, творчих знахідок вчителів – практиків , розробляє рекомендації і методичні поради , застерігаючи молодих учителів від можливих помилок дає змогу в короткий строк добитися кращих результатів у навчально – виховній роботі. Методика допомагає вчителю правильно відібрати найбільш істотні елементи основ науки , типові об’єкти вивчення і викладання навчального матеріалу у формах і зв’язках , найбільш доступних для розуміння і засвоєння учнями . Метою методики географії є постійне удосконалення методів і форм навчання в органічному поєднанні навчання і виховання. Крім того, методика географії повинна сприяти формуванню в студентів і молодих вчителів навичок дослідника, стимулювати їхні творчі пошуки , спрямовувати їх на вдосконалення професійну.  Методику географії поділяють на загальну і окремі методики географії . Загальна методика географії увесь процес навчання географії в школі в цілому. Вона вивчає те , що є спільним для всіх або більшої частини шкільних курсів. Загальна методика досліджує і висвітлює питання змісту шкільної географії , організації і методів навчання, планування навчальної роботи вчителя і питання позакласної роботи з географії. Вона розвиває і конкретизує на матеріалі шкільної географії , організації і методів навчання, планування навчальної роботи вчителя і питання позакласної роботи з географії . Загальна методика – це дидактика  географії. Вона розвиває і конкретизує на матеріалі шкільної географії принципи і основні положення дидактики. Окремі методи географії – це методики вивчення окремих курсів шкільної географії . Вони конкретизують основні положення загальної методики географії на прикладі різних частин шкільного курсу.  Вивчення питань , які мають бути досліджені , науковці або методисти розробляють програму, разом з фахівцями освіти визначають школи і класи , розробляють систему завдань , вправ і запитань ( складають контрольні запитання, задачі , практичні роботи , робочі завдання за картами тощо) , критерії оцінювання(бали) , способи обробки одержаних даних. Об’єктивність результатів спостереження забезпечується заздалегідь визначеними способами фіксування фактів ( конспекти , стенограми або фонограми уроків).  Конспект уроку має відбивати увесь хід навчального процесу, виділяючи ті його елементи , які досліджуються . Крім конспекту уроку , часто використовують й інші методи його фіксації , зокрема стенографування , електронний запис , відеозапис. Технічні способи фіксації уроків звільняють спостерігача від потреби записувати весь хід уроку , а це, в свою чергу , створює хороші можливості для педагогічних спостережень за діяльністю учнів. Об’єктивність результатів спостереження забезпечується також уважним , доброзичливим і методично  обгрунтованим аналізом уроку. Аналізувати урок найкраще одразу після його проведення, коли в пам’яті ще свіжі враження . Бажано заздалегідь підготувати план аналізу , в якому передбачити всі вузлові моменти уроку , виділити ті питання , які досліджуються , наприклад, формування загальних або одиничних географічних понять , патріотичне виховання , міжпредметні зв’язки географії тощо.  Урок аналізує методист. Аналіз уроку –  одна із форм контролю за якістю роботи учителя і водночас засіб підвищення його майстерності. Добрий аналіз уроку дає виявити сильні і слабкі сторони постановки викладання географії , допомагає вчителю усунути помічені недоліки і закріпити його успіхи , сприяючи тим самим підвищенню якості всієї навчально – виховної роботи. Аналіз різних типів уроків, проведених одним учителем,  дає змогу зробити висновки і узагальнення про його методичну підготовку і вміння користуватися різними методами і прийомами навчання. Вивчення шкільної документації дає загальну картину постановки викладання предмета в школі , якості знань учнів. Шкільна документація (класні журнали, тематичні , календарні і поурочні плани , конспекти уроків , методичні розробки , плани виховної і гурткової роботи, звіти, щоденники і зошити  учнів з географії , заповнені контурні карти, саморобні прилади, альбоми , тексти доповідей учнів на засіданнях географічного гуртка , календарі погоди тощо) може бути об’єктом аналізу навчально – виховної роботи з географії в школі . Звичайно , аналіз окремих документів здійснюється з певною метою . Аналіз класного журналу дає повну картину успішності учнів ( за місяць, чверть, рік) , нагромадження оцінок, їх якість,  показує роботу вчителя з відстаючими учнями. З аналізу видно, як засвоєно програмовий матеріал , чи своєчасно виконуються самостійні і практичні роботи, як поєднуються методи контролю знань , умінь і навичок учнів. Так , якщо переважатиме усне індивідуальне опитування , в журналі буде незначна кількість балів . Аналіз класного журналу та інших документів не тільки загальний стан викладання географії і організацію позакласної роботи , а й  стиль роботи вчителя, його майстерність.  Шкільна документація за ряд років дає значний матеріал для  аналізу роботи вчителя географії. Аналіз цієї документації може показати зростання методичної майстерності вчителя, заміну малоефективних прийомів більш ефективними, пошуки вчителем раціональних шляхів навчання учнів. Критично аналізуючи власну роботу , вчитель може виявити прогалини і ліквідувати їх, вибрати і узагальнити досягнення і поділитися  ними із своїми колегами на методичних об’єднаннях , засіданнях педагогічної ради школи , підготувати статтю до журналу або збірника. Отже, накопичення вчителем власної шкільної документації та систематичний кваліфікований методичний аналіз її сприяють підвищенню професійної  майстерності . Анкетування останніми роками  набуло значної популярності в педагогічних , соціологічних та інших дослідженнях . Воно має ряд переваг перед іншими методами , бо швидко надходить інформація від великої кількості осіб . Анкетування застосовують для оцінки якогось явища , фактів, подій ( оцінка нового посібника, якості лекції ,ставлення вчителів, батьків учнів і самих учнів до певних педагогічних проблем , врахування побажань учителів географії, слухачів курсів , ставлення до експерименту тощо). Анкетний метод дослідження доцільно поєднувати з іншими . В цьому разі він виступатиме як допоміжний метод для збору більш повної інформації. Застосування анкетного методу передбачає таку послідовність : складання запитань анкети , поширення і збирання заповнених анкет , їхня обробка, аналіз і класифікація відповідей . Завершується робота ( залежно від змісту анкет ) виробленням рекомендацій , врахуванням зауважень тощо. Бесіди з учителями , з іншими працівниками школи та учнями . Це давно відомий та поширений метод  дослідження. Особливо велике значення його при експериментальній перевірці нових програм, навчальних посібників , різних видів унаочнення , нових прийомів перевірки знань учнів тощо. При роботі з новими програмами і підручниками вчитель , помічаючи їхні позитивні і негативні сторони, може сприяти поліпшенню їхнього змісту , усувати недоліки. Слід виявляти досвід роботи вчителя під час бесіди з ним . Щоб охопити велику кількість вчителів , залучити їх до аналізу нової програми чи підручника , треба заздалегідь підготувати анкети або такі запитання , у відповідях на які можна буде знайти відповіді на досліджувані питання.  Аналіз і класифікація відповідей учителів повинні сприяти виробленню узагальнених методичних рекомендацій, настанов щодо поліпшення викладання географії в школі , організації позакласної і виховної роботи в школі.            Бесіди , коли вивчають досвід роботи окремих вчителів з метою його поширення , мають цілеспрямований характер , основні положення підкріплюються документами , методичними розробками , проведеними уроками , заняттями гуртка тощо.