Блог

1453 року і до початку ХVІІ століття містечко Свірж належало роду Свірзьких , які й звели на березі ставу твердиню. З трьох боків вода захищає ренесансну споруду , а з четвертого за оборону відповідають міцні стіни і самотня оборонна башта (можливо, каплиця). Око кіноманьяка її впізнає : це бастіон Сен -Жермен, де чотири мушкетери снідали під ворожими кулями в кінцевій сцені кінофільму. Якраз напередодні Першої світової війни були завершені роботи з оновлення замку генералом Робертом Лямезан – Салянс (1869 – 1930). 2 вересня 1914 року садиба , підпалена російськими військами, згоріла разом з цінностями, родинними портретами і бібліотекою. Залишилися лише стіни. Та вже до 1926 року тодішній власник граф Роберт відновлює замок. Продовжив відбудову зять генерала , граф Тадеуш Комаровський (1895 – 1966). В 1939 році , з приходом “совітів” , замок стає народним і потроху занепадає. До 1975 року замок стоїть на руїнах. Своєму відновленню Свірзький замок завдячує заслуженому архітектору України Андрію Шуляру , котрий добився реставрації замку. (Роботи проводилися в 1975 – 1983 рр.) Наразі замок знов реставрують.