Петро Іванович Калнишевський (1691 – 1803) – останній кошовий отаман Запорозької Січі у 1762 та 1765 – 1775 роках. Канонізований УПЦ КП у 2008 році (вшановується як Петро Багатостраждальний ). Відстоював права Запорожжя , неодноразово їздив з депутаціями до Петербурга. Намагався посилити свою владу і обмежував права старшини та козацької ради. Дбав про поширення хліборобства і торгівлі у запорозьких степах, перешкоджаючи планам росії в колонізації причорноморських степів та посиленні російської присутності в Україні. В 1775 році російський уряд вирішив ліквідувати Запорозьку Січ. Разом зі старшиною Калнишевського було заарештовано і довічно заслано до Соловецького монастиря. “Смійся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине — Слава не поляже; Не поляже , а розкаже , Що діялось в світі, Чия правда , чия кривда І чиї ми діти. Наша дума , наша пісня Не вмре , не загине … От де , люде, наша слава , Слава Україні! Тарас Шевченко (“До Основ”яненка”)
