Історичні факти – це об’єктивно існуючі факти дійсності, що
знаходяться в певних просторово-часових межах. Історичний факт – найдрібніша одиниця історичних знань, знання про минуле, достовірність якого доведена історичною наукою: специфіка історичні факту – його неповторність і невідтворюваність. Одиничні факти неоднорідні, їх можна підрозділити на факти першого і другого
порядку. Складніші факти (першого порядку) розкриваються через
менш складні (другого порядку). Із поєднання фактів різного порядку
виникає образ історичної події. Тому при підготовці до уроків
потрібен відбір головних і неголовних фактів, виявлення тих із них,
які учні повинні надовго запам’ятати. Головні історичні факти мають
важливе значення для розуміння історії та формують провідні ідеї
курсу, вони розкриваються більш повно і детально. Конспективно
викладаються неголовні факти. Вони потрібні для зв’язку, для
міцного запам’ятовування найважливіших подій. Таким чином, від
значущості фактів залежить ступінь їх висвітлення. Кожен приведений на уроці факт повинен розкривати сутність питання, сприяти засвоєнню основних теоретичних положень. При відборі фактів для
уроку вимагається враховувати також їх наукову достовірність,
конкретність, образність й емоційність. Більшої образності вимагають факти для учнів молодшого і середнього віку, більшої документальності, доказовості – для старшокласників. Потрібно правильно, з
урахуванням вікових особливостей і пізнавальних можливостей
учнів співвідносити фактичний і теоретичний матеріал. При викладі
змісту уроку у молодших школярів викликає підйом інтелектуальної
й емоційної активності сам процес протікання подій, але не їх
причини. На етапі пояснення нового матеріалу не слід наводити
факти, які ускладнюють аналіз і відволікають думку учня. Аналіз
матеріалу має бути спрямований на виділення в ньому істотних ознак
понять. Потрібно враховувати також співвідношення фактів і узагальнень. Навчання історії перетвориться на фактологію, якщо переважатимуть конкретні історичні факти без зв’язків і узагальнень
між ними. І навпаки, якщо в історичному матеріалі будуть переважати в основному висновки і узагальнення без опори на конкретні факти, викладання стане надмірно соціологізованим.
Події – це значні одиничні факти, вони відбувалися в конкретних
умовах, за участю певного кола осіб, чітко локалізовані у просторі та
часі. Вивчення одиничних неповторних фактів або подій допомагає
учням зрозуміти і засвоїти типові явища. Явищами називаються
загальні поняття (революція, повстання) безвідносно до конкретних
фактів, без вказівки місця, часу, учасників. У даному випадку мається на увазі, що революція – це якісні зміни в розвитку суспільства, а повстання – масовий озброєний виступ. Історичні явища часто відбивають риси, характерні для певного періоду історії або епохи, наприклад, для епохи феодалізму характерні панщина і оброк.
Процес – це послідовна зміна станів у розвитку. В історії це є
ланцюги взаємозв’язаних в часі фактів, що пов’язані причинами і
наслідками. Наприклад, промисловий переворот – це процес, що
характеризується переходом від мануфактури до машинного виробництва. До процесу відноситься і саме пізнання історії. Воно починається із засвоєння фактів. Фактологічний матеріал є різним за складністю, тому у сприйнятті інколи викликає в учнів певні труднощі. Для міцного засвоєння учнями нових фактів учителю необхідно
ретельно відібрати їх, а також підібрати відповідні прийоми.
