Сучасні цілі та завдання шкільної історичної освіти в
Україні. Сучасна шкільна історична освіта покликана сформувати у
юних громадян історичну свідомість, креативність, предметні історичні компетентності: хронологічну компетентність, тобто уміння орієнтуватися в історичному часі, встановлювати близькі та далекі
причино-наслідкові зв’язки, розглядати суспільні явища в конкретноісторичних умовах, виявляти зміни і тяглість життя суспільства; просторову компетентність – уміння орієнтуватися в історичному
просторі та знаходити взаємозалежності в розвитку суспільства,
господарства, культури і природного довкілля; інформаційну компетентність – уміння працювати з джерелами історичної інформації, інтерпретувати зміст джерел, визначати їх надійність, виявляти і
критично аналізувати розбіжності в позиціях авторів джерел; логічну
компетентність – уміння визначати і застосовувати теоретичні
поняття для аналізу й пояснення історичних подій та явищ, ставити
запитання та шукати відповіді, розуміти множинність трактувань минулого та зіставляти різні його інтерпретації; аксіологічну компетентність – уміння формулювати оцінку історичних подій та
історичних постатей, суголосну до цінностей та уявлень відповідного
часу чи відповідної групи людей, осмислювати зв’язки між історією і
сучасним життям. У навчально-виховному процесі з історії посилено
національну, загальноосвітню та загальнокультурну спрямованість.
Існує декілька принципів побудови курсу історії. Лінійний
принцип передбачає вивчення історії в хронологічній послідовності з
прадавніх часів до наших днів. Лінійно-ступінчастий принцип вимагає від авторів програм такого розташування історичного
матеріалу, яке передбачає поступове зростання кількості історичних
фактів і теоретичних понять залежно від рівня навченості, на якому
знаходиться учень. Концентричний принцип передбачає неодноразове вивчення одного і того ж матеріалу, але на різних рівнях. У старших класах – це навчання на проблемно-теоретичному рівні.
Навчання на цьому рівні покликане надати можливість учням
самостійно вивчати соціально історичну дійсність. Концентричність
може передбачатися і в будь-якому конкретному матеріалі. При
використанні цього принципу важливо уникати повторення. Зв’язок
вітчизняної і всесвітньої історії: при розробці курсу враховується
опора на поняття, сформульовані в курсі вітчизняної та всесвітньої
історії. Проблемно-тематичний принцип застосовується при теоретичному вивченні історії. Країнознавчий принцип припускає вивчення історії однієї країни, а потім – іншої, а у кінці курсу
відбувається об’єднання. Програма з історії, що діє в Україні,
побудована за лінейно-концентричним принцом і передбачає
вивчення історії в 5-11 класах. Нині школи переходять на 12-річний
термін навчання, де вивчення історії може проводитися на базовому і
профільному та академічному рівнях. Базовий рівень – це мінімально
необхідний обсяг змісту навчального матеріалу, обов’язкове засвоєння якого виконує загальнокультурну функцію в розвитку особистості. Формуванні і у учнів соціальною і функціонально грамотності. Підвищений рівень вивчення історії передбачає мінімальне поглиблення та розширення змісту освіти базового рівня вивчення
предмета. Значною мірою вивчення змісту освіти на підвищеному
рівні орієнтоване на відпрацювання способів діяльності і формування
досвіду творчої діяльності. У процесі навчання учні повинні засвоїти закономірності історичного розвитку, знати основні історичні факти, поняття, терміни, важливі дати, розглядати історичний процес за причинно-наслідковими зв’язками, розуміти їх значення, взаємозв’язок, значення історії в житті людини. В процесі вивчення історії
учні оволодівають системою наукових оцінок, висновків, закономірностей історичного розвитку суспільства. Теоретичний матеріал програми включає в себе поняття різних ступенів узагальнення.
