Рубрика педагога

Економічні зміни, що відбуваються в Україні, спричинені економічною кризою та іншими причинами, погіршили й ринок праці.

Таким чином вища освіта повинна формувати духовно багате й професійно підготовлене покоління.

Як зробити навчання радісним і творчим процесом для викладача? Це проблема, яка не може не хвилювати педагога.

Підготовка таких спеціалістів вимагає впровадження в практику сучасних норм і методів навчання, докорінної перебудови навчального процесу та діяльності викладачів.

Така система забезпечить формування знань, умінь та навичок шляхом заохочення студентів в активну пізнавальну діяльність.

Найбільш оптимально відповідає цій задачі активне навчання.

Разом з викладачем студент повинен стати активним учасником навчального процесу. І активність повинна проявлятися в самостійному пошуку матеріалу та способів вирішення поставленої проблеми, в набутті знань, необхідних для виконання практичного завдання. Це дозволяє їм відійти від стандартного мислення, стереотипу дій, спонукає до отримання знань.

Методи активного навчання розповсюджуються на досить широку группу прийомів та способів проведення теоретичних і практичних занять.

Методи активного навчання, порівняно з традиційними, мають певні особливості:

А)вимушена активізація мислення тому, що студент повинен бути активним, незалежно, бажає він цього ;

Б) підвищується ступінь мативізаціїі з-за самостійних творчих напрацювань

студентів;

В) виникає педагогіка співпраці при постійній взаємодії викладача зі студентом за допомогою прямого та зворотнього зв’язку.

Активні методи навчання можна використовувати на різних етапах: при первинному оволодінні знаннями, при удосконаленні знань, при формуванню умінь та навичок.

На первинному етапі можна використовувати проблемну лекцію, евристичну бесіду, навчальну дискусію, самостійну роботу з підручником. Для удосконалення систематизації знань та формуванні умінь використовувати такі методи, як рішення ситуативних задач, аналіз виробничих ситуацій, ділових ігор.

Методи активного навчання можна поділити на імітаційні та неімітаційні.

Імітаційні – це аналіз конкретних виробничих ситуацій, рішення ситуативних задач, виконання індивідуальних, сильних завдань, розігрування ролей, діловій ігри.

Неімітаційні: проблемна лекція, тематична дискусія, евристична бесіда, «круглий стіл», пошукова робота, самостійна робота з підручником, «мозгова атака».

Щоб активізувати мислення студентів на лекції, потрібно поставити проблему перед початком вивчення матеріалу. На лекції висвітлюватися найбільш важкі питання, проблеми, нові факти та події.

Можна використати «мозгову атаку» (колективне дослідження для загального виведення правил, комплексу вимог чи закономірних процесів, явищ, аргументацій положень, які розглядаються).

Слід зауважити, що саме в ході лекції чи розповіді слухачі можуть лише зовнішньо бути присутніми на заняттях, а внутрішньо бути безучасними та не сприймати вилогнувальний матеріал.

Обов’язковою умовою лекцІйного заняття повинна стати робота з опорним конспектом по ходу викладання матеріалу викладачем.

Опорний конспект складається з окремих закінчених блоків та дозволяє студентам: краще розібратися в тому матеріалі, який вивчався, виділити питання, що пов’язані з окремими положеннями, та з допомогою викладача до кінця зрозуміти данний матеріал :

  • краще запам’ятати тему, яка вивчається;
  • використовуючи опорний конспект, точно та грамотно відповідати;
  • систематизувати отримані знання.

Також опорний конспект допоможе викладачеві:

  • сконцентрувати увагу на окремих, більш важких місцях нового матеріалу, який потрібно чітко «знати» та «уміти».;
  • швидко без зайвих затрат, перевірити як студенти засвоїли матеріал.

Лекційне заняття передбачає такі структурні елементи, як самостійну роботу студентів з довідковою літературою, рефератні повідомлення, евристичну бесіду та ін..

Складовою частиною лекції може стати навчальна дискусія як один із методів проблемного навчання. Вона дозволяє викладачеві викласти різні точки зору, що стосується тієї чи іншої проблеми, студентам обґрунтувати свою позицію. Аналіз їх суджень дає можливість більш переконливо ствердити в свідомості студентів основні теоретичні питання та висновки.

Для дискусії можна вибрати статті зі спеціальних журналів. Дискусію можна провести як перед початком певної теми, так і після її вивчення.

Підготовка студентів до дискусії проходить шляхом послідовного впровадження системи проблемного навчання, розвитку їх пізнавальної активності та самостійності.

Евристична бесіда – це ряд питань викладача, який направляє думки та відповіді студентів. Бесіда може розпочатися з повідомлень фактів, подій, демонстрації фрагмента кінофільму, де представлена проблемна ситуація, яку необхідно вирішити. Під час еврітичної бесіди викладач шляхом доцільних питань заставляє студентів, на базі тих знань, що вони мають, спостережень, життєвого досвіду, формувати нові поняття, висновки, що приносить їм задоволення та стимулює пізнавальну діяльність.

Приклад аналізу конкретних ситуацій:

  • в процесі підготовчої роботи студент повинен ліквідувати можливу проблему шляхом попереднього вивчення змісту ситуації підготовленої викладачем, де входять додаткові відомості, факти, статті та ін.;
  • аналіз ситуації проводиться без середньої підготовки джерел додаткової інфорації. Довідки дає викладач;
  • аналіз проводиться без підготовки та джерел, але в процесі роботи студент, повинен зуміти визначити, якої інформації, яких знань їм не вистачає та із яких джерел їх можна отримати.

Викладач може заготувати до конкретних ситуацій приблизно такі питання:

  • як ви оцінюете те, що вийшло в даній ситуації?
  • які помилки і ким допущені в даній ситуації? Яка причина цих помилок;
  • які правила, норми, закони порушені?
  • що б ви порадили, як потрібно було поступити?
  • які б рішення прийняли ви в даних обставинах?
  • запропонуйте заходи, які б попередили виникнення даної ситуації. Обгрунтуйте свою пропозицію;
  • що корисного для себе ви взяли із аналізу ситуації? Як ви використовуєте цей досвід в своїй роботі чи подальшому житті?

Метод «Мозгова атака».

В навчальному процесі це метод вміння зосередитись на якійсь актуальній цілі.

“Мозгова атака” вимагає вільності думки: чим неочікуваніша ідея, тим більше можливостей розрахувати на успіх.

  • Якою б фантастичною не була ідея, її потрібно одобрити.
  • Заборонені взаємні критичні зауваження.
  • Не допускати судження, ніби дану ситуацію неможливо вирішити.

Метод «Ділові ігри»

Це дуже перспективний метод навчання. Він використовується для розвитку творчого мислення, формування практичних умінь та навичок, вони стимулюють увагу та підвищують увагу, а також підвищуються інтерес до заняття, активізують засвоєння навчального матеріалу.

  1. Ігри можуть бути імітаційні, коли імітується на занятті діяльність будь –якої організації чи дільниці. Це може бути конкретна діяльність людей (ділова нарада, проведення бесіди). Сценарій імітаційноїі гри передбачає обстановку (кабінет, відповідні

документи), в якій відбувається заняття.

2.Операційні ігри.

Вони допомогають опрацювати конкретні специфічні операції, в яких моделюється відповідний робочий процес.

  1. Виконання ролей.

В цих іграх тринується тактика поведінки, дій, виконання функцій та обов’язки конкретної особистості. Для цього потрібно розробити модель ситуації.

Ролі розприділяються між студентами.

  1. Метод інсценівки

Це “діловий театр”, де розігрується будь – яка ситуація, поведінка людини в тій ситуації. Тут студент повинен мобілізувати весь свій досвід, знання, навички, вміти вжитися в образ певної особи, зрозуміти його роботу, оцінити ситуацію та знайти правильну лінію поведінки.

Основна мета інсценівки – навчити майбутнього спеціаліста орієнтуватися в різних обставинах. У зміст сценарію входять: навчальна мета заняття, опис проблеми, яка вивчається, обгрунтування поставленої задачі, план ділової гри, зміст ситуацій та характеристик дійових осіб.

Хід підготовки ділової гри:

1) Підготовка аудиторії, учасників та експертів. Визначається режим роботи, формулюється головна задача заняття, обгрунтовувається виділена проблема та

вибір ситуації. Видаються пакети матеріалів.

2) Процес гри. Ніхто не має права міняти її хід, лише викладач може корегувати дії учасників, якщо вони відходять від головної мети гри.

3) Обговорення та оцінка результатів гри. Виступають експерти, обмінюються думками захист студентами своїх рішень та висновків.

Практична діяльність викладача дозволяє узагальнювати та класифікувати ділові ігри:

  • позиційні ігри, де виясняється істина у боротьбі думок;
  • рольові ігри, де кожна роль має певні характеристики;
  • сюжетні ігри, які відображають ролі, позиції, але в них переважає сюжет;
  • ситуативні ігри, в основу яких покладено і реальні події, і ролі, і сюжет, але стержнем являється стуація і конфлікт;

Імітаційні ігри, організаційно-діяльні ігри, організаційно-творчі ігри та функціональні – всі вони виконують головну фунцію – коллективне мислення та колективну взаємодію.

Таким чином, нові педагогічні технології організації навчального процесу не тільки створюють сприятливі умови для творчості студентів, але й виставляють більші вимоги до викладача.

Вони виражаються в новій системі педагогічних знань умінь та навичок:

  • вміти діагностувати мету навчання;
  • в більш цілісному системному вивченню предмета;
  • вміння моделювати в навчальному процесі професійну діяльність майбутнього спеціаліста;
  • вміння оргранізовувати самостійну роботу студентів;

-вміння готувати комунікативну підготовку студентів та ін.

Залишити відповідь