Історія України — це історія земель України , українського народу та інших національностей, що проживають на території України, від доісторичних часів до сьогодення. Появі Української держави передував тривалий процес етногенезу українців, після виникнення якої сформувалась українська нація.
Перша засвідчена у писемних джерелах назва історичної території України — Руська земля.
Константинопольський патріархат задля розпізнання нового — московського і старого — київського святительських церковних осередків у першій половині XIV ст. вперше почав вживати поняття Micra Rosia (Мала Росія ) , на відміну від Megale Rosia(Велика Росія) . У церковно-адміністративному значенні поняття Мала Росія вживав Константинополь для позначення українських єпархій.
На західноєвропейських географічних мапах зе́млі колишніх північно-східних князівств послідовно позначалися як Moscovia. Натомість терени колишніхЧернігівського, Київського і Галицько – Волинського князівств, ототожнювані з первісною, материнською Руссю, завжди позначені як Russia чи Ruthenia (з XVI ст. — також Roxolania).
Паралельно у внутрішньому вжитку з XVI ст., а особливо після укладення Люблінської унії 1569р. нарівні зі словом Русь починають дедалі активніше вживати поняття Україна. Характерно, що, як колись у княжі часи — Руська земля , слово Україна вживали у двох значеннях: конкретно-географічному — на означення Подніпров”я, і розширеному — як синонім усього українського простору.
Остаточно і юридично назва Україна закріпилася на початку XX століття за часів УНР.