Неочікувано, але календар є дієвим інструментом. За ним можна:
- рахувати дні місяця;
- шукати сьогодні, учора й завтра;
- рахувати вперед і назад (яка дата буде через два дні?);
- називати й показувати особливі дати, свята;
- шукати порядок, послідовність, закономірність;
- позначати сьогоднішню погоду, щоби пізніше побудувати графік за отриманими даними;
- розбирати додавання числа 7 (основа множення на 7, що вивчатиметься пізніше).
Діти можуть ставити запитання за календарем один одному, робити групові проєкти. Наприклад, створити календар погоди впродовж місяця і наприкінці підрахувати, скільки було сонячних днів, а скільки – дощових, яких було більше чи менше і проаналізувати, чому так відбувається восени.
Також можна порахувати, скільки днів, наприклад, з початку року, учні перебувають у школі.
Визначити число сьогоднішнього дня і робити з ним вправи на додавання та віднімання:
- скільки шкільних днів залишилося до якогось очікуваного свята?
- яке число буде через 10 днів?
- як розбити сьогоднішнє число на десятки, одиниці, записати його числами чи словами?
- як представити число сьогоднішнього дня монетами?Ба більше – на цих вправах вчитель може наочно побачити, як учні засвоїли матеріал: одна дитина обирає монети номіналом 1 копійка для того, щоби зібрати число 57, а інший – монети по 2, 5, 10 та 20 копійок. Отже, другий засвоїв тему на іншому рівні.
ВАЖЛИВО СТАВИТИ ПРАВИЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
Візуальна математика – це наочне (наприклад, за допомогою малюнків) представлення математичних ідей. А коли вчитель при цьому ставить ще і “правильні” запитання, такий підхід поглиблює розуміння математики та зв’язків із реальним життям.
Важливим є вміння рахувати по 2,5 та 10. Для цього можна запропонувати вправу – порахувати колеса на велосипедах чи пальчики на відбитках кількох долоньок, ставлячи дітям запитання, що змусять їх думати комплексно: чи варто рахувати по одиниці в цьому випадку? Як можна зробити це швидше? Порахуйте пальчики відбитків рук в кожній
Якщо маємо не кругле число (наприклад, 93), можна пояснити, що до 90 варто рахувати десятками, а далі перейти до одиниць.Так процес виявиться швидшим.
Коли вчитель ставить дітям питання, то робить це не для того, щоби отримати правильну відповідь (тим більше, що “правильна” може бути не одна). Основне завдання – дати учням змогу подумати, розібратися і прийти до висновків, які будуть “правильними”, якщо питання було поставлене грамотно. Це заохочення до самостійної роботи, уважності й бажання пізнати нове, а відтак – ефективного навчання.
Так, щоби допомогти дітям зв’язати математику із життям, вчителю варто:
- віднайти цей зв’язок насамперед для себе;
- використовувати календар для кращого розуміння послідовності, закономірності й порядку;
- використовувати наочні інструменти, які допоможуть поглибити розуміння смислу числа й цифри;
- представляти дітям числа та цифри по-різному;
- робити акцент на візуалізацію математики;
- реалізовувати прості математичні проєкти, пов’язані з реальним життям навколо;
- ставити такі питання, на які учням було б цікаво шукати відповіді, можливо, помилятися, але водночас вчитися і розвиватися.