Важливе місце в навчанні історії посідають уміння локалізувати
факти в часі і просторі. Неможливо вивчати історичні події поза
часом і простором. Локалізація в часі виконує важливу роль у
вивченні історії. Локалізація історичних фактів і вивчення хронології
в школі дозволяє привести в систему усі історичні факти, що вивчаються, систематизувати їх, зв’язати між собою і дати характеристику окремих періодів в процесі історичного розвитку. Кожна
історична епоха і період мають деякі загальні риси і навіть не знаючи
подробиць сутності факту, але, знаючи події того часу, можна
відновити історичний факт. Обов’язкова локалізація в часі не означає
обов’язкового заучування усіх історичних фактів і дат, включених в
курс історії. Залежно від значення усі історичні дати можна поділити
на чотири великих групи: 1) події всесвітнього значення або глобальні
історичні події; 2) періодизація історії (первісне суспільство, стародавній світ, середні віки, Новий час і новітній час); 3) орієнтування в
історичних подіях (наприклад, датування подорожей Колумба допомагає зрозуміти значення Великих географічних відкриттів); 4) хронологія приватного історичного характеру (наприклад, роки життя видатних
історичних діячів). Виходячи з цього, обов’язковими для запам’ятовування є дати перших двох груп. Дати третьої і четвертої груп мають
фактично другорядне значення і виконують додаткову роль.
Типові уявлення молодших школярів про історичний час мають
певні особливості. За спостереженнями психологів, підтверджених
практикою вчителів, що працюють у 5 – 7 класах, сприйняття часу – є
одним із складних завдань для дітей 7 – 10-літнього віку, оскільки їх
власний життєвий досвід незрівняний ні кількісно, ні якісно з
багатовіковою історією людства. На цій підставі методисти рекомендують починати роботу над хронологічними поданнями молодшим
школярам з емоційно-видовищної презентації головних властивостей
історичного часу. Наприклад, К. Ліндерберг у книзі «Навчання історії»,
запропонував створити на уроці відчуття віддаленості давніх культур,
пояснюючи хронологічну віддаленість на близьких для дітей
прикладах. Той же німецький педагог К. Лінденберг радив: «Якщо ж
весь клас стане в ряд і кожного учня уявити як одне покоління, то 33
учня дозволять нам зробити подорож назад саме на тисячоліття.
Вимір часу для молодших школярів представляє певні труднощі.
Зазвичай учитель намагається співвіднести вже відомі учням дати з їх
життям. Проте таким чином вивчення хронології охоплює лише
невеликий період часу. Тому тут учителеві допоможе стрічка часу.
Стрічка часу – це пряма лінія, розділена на рівні відрізки, що
означають певну кількість років. Засвоєння можна розпочати з
десятиліття (це вік дітей). Потім переходимо до пояснення століття
. Розповідаємо, як визначити століття. Якщо в чотиризначному
числі після перших двох цифр йдуть нулі, то перші цифри
означатимуть століття, наприклад, 1300 рік – XIII століття, але якщо на
місці нулів буде будь-яка інша цифра, це означає, що йде наступне
століття. Наприклад, 1301 рік – XIV століття. Також визначаться
століття в тризначних датах. Для більшого розуміння можна скласти
таблицю, в якій будуть вказані роки певних віків. Наприклад,
IX століття – 801–900 рр., X століття – 901–1000 р. У рамках формування уявлення про час пояснюємо ділення століття на першу і другу
половину, на третини і чверті століття, а також пояснюємо такі поняття
як початок і кінець століття, 10-і, 20-ті роки. Початковий момент
системи літочислення, а також сама система літочислення називається
ерою, наприклад, християнська або нова (наша) ера. Ерою називають
також великий історичний період, а сам рахунок років – літочисленням. Вивчаючи Стародавній Єгипет, учням необхідно пояснити
зворотний рахунок років в історії. Зворотний рахунок – це одна з
умовностей, про яку свого часу домовилися люди. За візантійською
вірою, створення світувідбулося за 5508 років від Різдва Христова.
Якщо додати минулі з того часу роки, то виходить незручна цифра.
Отже, рахунок потрібно вести не від наших днів, а від якогось
постійного року. Необхідно відзначити, що в різний час люди вели
літочислення від різних історичних подій. Наприклад, від створення
світу, від олімпійських ігор, від заснування Риму. Окрім лінії часу є ще
ретрограма. Замість того, щоб починати з минулого і рухатися вперед,
ми вибираємо будь-яку точку і йдемо назад, тобто це лінія часу
навпаки. Щоб зробити розповідь цікавішою, можна демонструвати
зміни часу на прикладі машин, будинків (використати прийом порівняння). Наприклад: ретрограма – двадцяте століття. Матеріали: картки
з датами або список ключових дат, які можна використати в
ретрограмі, чи мотузка з білизняними прищіпками. Складання ретрограми відбувається у такому порядку: позначте сьогоднішній день,
відміряйте кроками і позначте різні події, починаючи з року власного
народження, дати народження батьків, дідусів, бабусь. Визначте, які
події двадцятого століття були ключовими. Помістіть їх на ретрограму.
Позначте ключові події на ретрограмі.
Які ж існують прийоми роботи з хронологією? Під час вивчення
нового матеріалу учитель фіксує увагу учнів на найбільш важливих
історичних фактах. Наприклад, просить їх запам’ятати, пропонує
записати в зошит, зв’язати дату зі століттям, його частиною, з раніше
засвоєною датою за допомогою вирішення хронологічних завдань.
Важливу роль у формуванні і закріпленні уявлень відіграє складання
і ведення учнями хронологічних таблиць. Для цього в кінці учнівського зошита відводиться 4-6 сторінок. Угорі першої зі сторінок
записується назва «Хронологічна таблиця». Кожна сторінка цієї
таблиці ділиться в співвідношенні ¼:¾. У вузькій частині записують
дати, в широкій – події. Вважається, що ведення хронологічних таблиць є доцільним, навіть якщо вони є в підручнику. При підготовці
до уроків повторення, залікових уроків, до хронологічних диктантів
учням зручніше повторювати за допомогою таблиць. У зв’язку з цим
учитель повинен познайомити учнів з прийомами раціонального
повторення. Є два способи. Перший – аркушем паперу або зошитом
закривається дата, а учень, читаючи записану подію, намагається
згадати дату. Коли усі дати таким чином засвоєні, можна скористатися іншим способом. Закрити назви подій і за датах згадати їх.
Ураховуючи той факт, що в 9 – 11 класах кількість дат збільшується,
деякі учителі радять учням не вести хронологічні таблиці, а
записувати дати в конспект. Для зручності їх вивчення, доцільно
дати, необхідні для запам’ятовування, виділяти іншим кольором,
наприклад, червоним або виносити їх на поля зошита навпроти
записаного тексту. У роботі з хронологічним матеріалом важливо
задіяти на уроці дошку. Уважається, що на кожному уроці на дошці
має бути присутнім певний мінімум знань: назва теми, її план, список
історичних дат і понять, імена історичних діячів з роками їх життя
або діяльності, запитання і завдання для учнів. Із точки зору
розміщення дат і понять доцільним є хронологію записувати в лівій
частині дошки, а поняття – в правій. Під час вивчення хронології в
школі вчитель повинен створювати такі навчальні ситуації, за яких
учні краще розумітимуть процеси, що відбувалися, а також співвідноситимуть події в різних країнах. Тому на уроках історії
доцільно пропонувати учням завдання співвіднести дати з періодами,
прийоми логічного запам’ятовування дат, рішення хронологічних
завдань, встановлення синхронних зв’язків між типовими подіями,
які проходили в різних країнах, складання логічно закінчених
комплексів, які допомагають простежити розвиток будь-якого процесу, складання хронологічних таблиць, розташування подій за схемою «раніше і пізніше». Розглянемо ці прийоми на прикладах
Приклад стандартних хронологічних завдань: «У 1918 р. була
утворена Незалежна польська держава. Через 8 років в ній відбувся
державний переворот. У якому році він був»? Або «У якому році
сталася подія, якщо це сталося … років тому»?, «На скільки років
одна подія відбулася раніше/пізніше за іншу»?, «Скільки років
тривала»? Стандартні хронологічні задачі містять такі завдання:
правило встановлення співвідношення рік – століття – тисячоліття –
аналогія з годинником: 11 годин 17 хвилин – 12-та година; вправи на
визначення століття: 1, 99, 100, 1000, 1001, 1399, 1400, 1401; підбір дат,
що відносяться до вказаного століття; на співставлення пар дат, що
відносяться до одного століття. Позначення подій різних епох на лінії
часу (аналогія з термометром та зворотніми числами в математиці).
Існують нестандартні хронологічні завдання. Наприклад, «Олександр Македонський народився в 105 рік Олімпіади. У якому році за
християнським календарем це було»? Можна також вирішувати
хронологічні рівняння. Для розуміння перебігу історичних процесів,
як і для перевірки знань, можна використати певну групу дат для
написання короткого твору або усної розповіді з певної теми. Для
цього на дошці учитель записує найбільш важливі історичні дати, але
не називає події. На основі цього визначається тема для твору. Наприклад, написати твір на тему «Варвари Перемогли Рим», використовуючи дати: 330 р., 395 р., 410 р., 476 р. (330 р. – перенесення
столиці з Риму в Константинополь, 395 р. – розподіл Римської імперії
на Західну і Східну, 410 р. – захоплення готами Риму, 476 р. –
падіння Західної Римської імперії). Хронологічні твори можна
диференціювати за рівнем складності. Наприклад, збільшуючи або
зменшуючи кількість дат, поєднуючи з датами поняття, географічні
назви, імена історичних осіб. Нестандартними уважають також
хронологічні задачі: тести на перевірку засвоєння дат і подій; тести з
вибором відповіді на перевірку вмінь встановлювати синхронність
фактів, співвідносити їх з певним періодом історичного розвитку;
тести на встановлення відповідності; тести на групування хронологічної інформації для розвитку і перевірки вмінь співвідносити
історичні факти з певним періодом; тести з обмеженнями на
відповідь на перевірку засвоєння дат і подій; тести на виключення
зайвого та продовження ряду в заданій послідовності для розвитку
вмінь логічно розмірковувати на основі знання дат і сутності історичних фактів.