Структура історичних знань школярів.
Історичні знання в системі формування світогляду учнів відіграють виключно важливу роль. Вони концентрують у собі соціальний досвід людства і потрібні для правильного розуміння складних і
суперечливих подій сучасності. У процесі навчання історичні знання
допомагають створити: 1) уявлення про історичну реальність; 2)
наукову картину розвитку людського суспільства; 3) виступають
орієнтовною основою в процесі оволодіння історичними знаннями і
знаннями про сучасне суспільство; 4) дозволяють ефективно впливати на формування особистості людини, її почуттів і свідомості. Структура історичних знань містить у собі: історичні уявлення;
історичні поняття; знання про методологію історичного пізнання.
Історичні уявлення – це відображення у свідомості учнів зовнішніх
найбільш виразних особливостей історичних фактів, подій, осіб і
локалізація їх в часі і просторі. Історичні уявлення завжди суб’єктивні. Це пояснюється особливостями сприйняття історичної реальності. Більшість історичних знань знаходяться на знання є найбільш поширеними, оскільки вони базуються на образі.
У системі формування історичних знань уявлення виконують дуже
важливу роль, оскільки вони є опорними сигналами, які дозволяють
відновити історичний факт, дати його характеристику. Пізнання
історії розпочинається зі створення певних образів про історичні
факти, події, явища. Тому формування у школярів історичних знань в
образній і образно-емоційній формі повинно займати провідне місце
на уроках історії. Образ – це уявлення про історичний факт або уявна
картина історичних подій. Оскільки безпосередньо спостерігати за
історичним процесом неможливо, учитель повинен створити у
свідомості дітей уявну картину, яка б максимально наближалася до
історичного факту, що вивчається. Потрібно не просто показати, але
й пояснити новий матеріал, підкреслити найбільш важливі риси,
моменти, складові. За відсутності образотворчої наочності деякі учителі використовують прийом словесного малюнка. У цьому випадку можна використати прийоми картинного й аналітичного опису,
читання описових історичних текстів з наукової, науково-популярної
та художньої літератури. Використовується також умовно-графічна
наочність, яка локалізує історичні поняття у просторі та часі. Тут в
першу чергу йдеться про використання карт, малюнків (наприклад,
крейдяних або заздалегідь заготовлених аплікацій). Наприклад, за
необхідності словесно описати природу, географічне середовище, в
якому відбувалися події, що вивчаються, окрім картинного опису
важливо використати історичну карту. Для створення типових образів, наприклад, будь-яких предметів побуту, соціальних прошарків суспільства, учитель може використати творчу фантазію дітей, але з
однією умовою, що вона не повинна виходити за рамки реального.
Таким чином, історичні уявлення є «нижчою сходинкою» історичного знання, проте їх відсутність не дозволить учням зрозуміти сутності історичного процесу. Найбільш швидким способом формування уявлень є використання на уроках наочності.
