Насправді це сумно, але рішення лежать на поверхні, просто не всім вони подобаються. Складно популяризувати природничі науки в Україні, якщо складно знайти гарні кейси спокійного та впевненого наукового життя, де люди думають про науку, а не про те, як прожити наступний місяць. Очевидно, що освіта не може існувати без науки, а в сучасних умовах учні й учениці надалі обиратимуть “більш “практичні” факультети”.
Щодо вчителів – мала палку дискусію з другом. Як директор школи й науковець у сфері публічного управління та адміністрування, розбираючи, зокрема, і питання педагогів, вважаю, що не вся їхня мотивація завʼязана на заробітній платі. Простими словами, в Україні потрібно повністю змінювати управлінську культуру й надавати реальну педагогічну свободу вчителям. Якщо не буде радянського управління та тиску управлінь освіти, вчителі нарешті зрозуміють, що вони мають права та обовʼязки, які є не лише на папері. А хороші заробітні плати допоможуть освітянам зрозуміти, що вони таки важливі для цієї країни, а за освітою наше майбутнє.
Уявімо, що всім вчителям поставили найкращі заробітні плати… Сумніваюся, що ті, хто звик імітувати освіту, раптом перестануть це робити. Адже спокуса й надалі надсилати завдання у вайбері надто велика. А на рівні освітніх управлінців багатьох усе влаштовує.
Приватні школи, маючи змогу платити більше, дозволити таку недбалість собі не можуть, оскільки одразу втратять клієнтів.
Нам потрібна комплексна управлінська реформа з фінансовим підкріпленням! Інакше приклеїмо нові шпалери, поставимо нові меблі, а дах і далі тектиме.
Що робити в такому випадку? Необхідно підтримати тих педагогів, які вже хочуть і можуть якісно працювати. Ситуація з учителями природничих наук катастрофічна. Тому варто було б:
- організовувати стажування в сучасних компаніях і лабораторіях;
- менторити школи через різні програми співпраці;
- допомагати закладам освіти з обладнанням;
- формувати грантові програми підтримки вчителів і талановитих дітей.
Тоді педагоги зможуть принаймні ділитися з учнями й ученицями успішними кейсами у сфері природничих наук. Адже це про публічно-приватне партнерство.
Як мінімум уже на часі внести зміни до Закону України “Про державно-приватне партнерство”, аби механізми стали зрозумілими й не виглядали як нездійсненні мрії.
Ми довго можемо сподіватися на глобальні зміни в країні, або почати робити перші кроки вже.
І на завершення. Я ще не бачила жодної дитини в дошкільній або початковій освіті, яка б не захотіла провести експерименти. На нещодавніх наукових днях за донати я побачила дуже багато очей, що палають. Тому дуже хочеться, аби учні в майбутньому все ж мали більше шансів зацікавитися природничими науками, ніж випускники, які назвали свої причини сказати “НІ” природничим наукам. Але для цього просто не робити нічого вже точно неможливо!
Інна Дьоміна, засновниця і директорка Dominion.School