В умовах повномасштабного вторгнення емоційний фон суспільства значно змінився, і діти в цих обставинах особливо вразливі.
Поряд із загальним стресом і тривожністю, що вражають більшість українців, у школярів спостерігається зниження мотивації до навчання.
Адже складно бачити цінність освіти, коли щоденні труднощі і невизначеність майбутнього стають на перший план.
Водночас одним зі способів пом’якшення негативного психологічного впливу цих подій все частіше вважається розвиток емоційного інтелекту.
Що таке емоційний інтелект і чому він важливий?
За загальним визначенням, емоційний інтелект – це здатність розуміти свої емоції та керувати ними, мотивувати себе, усвідомлювати свої думки й поведінку, а також розпізнавати емоційні стани інших людей і співпереживати їм.
Ця тема стала особливо актуальною після початку війни, коли здатність до співчуття та емоційної підтримки набула нової цінності.
Проте, поряд із позитивними відгуками на користь впровадження розвитку емоційного інтелекту в шкільну практику, постає питання: чи справді можливо розвинути його в дітей у нинішніх умовах?
Чи можуть школярі самостійно розвивати емоційний інтелект?
На мою думку, дітям важко опанувати навички емоційного інтелекту самостійно.
У молодшому віці такі якості, як самосвідомість і самоконтроль, перебувають на стадії становлення. У підлітків цей процес значно складніший через постійні зміни, що відбуваються у їхній психіці та особистісному розвитку. Навіть для багатьох дорослих розвиток цих навичок вимагає значних зусиль і наполегливості. Тож чи реально очікувати, що школярі зможуть самостійно розвинути здатність до самоконтролю чи емпатії на високому рівні?
Роль соціальної компетентності у формуванні емоційного інтелекту
Для розвитку емоційного інтелекту важливою складовою є соціальна компетентність, яка включає здатність до емпатії, співпраці та лідерства.
Ці навички не виникають миттєво – вони формуються поступово, на основі сталих переконань, упевненості в собі, а також досвіду соціальних взаємодій.
Становлення соціальних компетенцій у школярів лише починається, і їхнє формування є непростим завданням. В умовах дистанційного навчання соціальна комунікація значно послаблюється і набуває нових форм. Більшість методик для розвитку цих навичок є частиною загальної педагогічної роботи, де вчителі й психологи спрямовують зусилля на поступове виховання якостей, що стануть лише основою для подальшого розвитку емоційного інтелекту.
Дефіцит кваліфікованих фахівців із розвитку емоційного інтелекту
Ще один важливий аспект полягає в тому, хто саме буде навчати дітей основ емоційного інтелекту. Чи є в нас достатньо фахівців, здатних формувати ці навички?
На жаль, реальність така, що більшість педагогів і психологів не мають спеціальної підготовки з еммоційного інтелекту. Найчастіше це вчителі, які відвідали кілька курсів або прослухали вебінари. Та чи достатньо цього для передачі дітям глибокого розуміння емоційних аспектів? Питання залишається відкритим.
Чи варто відмовлятися від розвитку емоційного інтелекту?
Звичайно, ні. Проте важливо пам’ятати, що емоційний інтелект не є універсальним вирішенням усіх проблем.
Варто уникати розуміння емоційного інтелекту як «модної фішки» і спрямувати зусилля на поступове впровадження його принципів у практику роботи педагогів і шкільних психологів.
Як дорослі можуть допомогти у формуванні емоційного інтелекту?
Одним із найефективніших способів підтримати розвиток емоційного інтелету в дітей є власний приклад дорослих, передусім учителів і батьків.
Діти вчаться наслідувати поведінку дорослих, тож коли вони бачать, як їхні наставники демонструють повагу до власних емоцій і емоцій оточуючих, це стає для них потужним уроком.
Практика особистого прикладу дорослого переконує дитину набагато більше, ніж будь-які освітні заходи чи лекції.
Поради щодо м’якого впровадження емоційного інтелекту в життя школярів
Зі свого досвіду маю практичні поради, які можуть допомогти педагогам і батькам поступово та ефективно впроваджувати основи емоційного інтелекту в життя дітей.
У наступних публікаціях я поділюся конкретними кроками, як сприяти розвитку емоційного інтелекту через щоденну взаємодію та аналізу спільних життєвих ситуацій.
Формування емоційного інтелекту у школярів є складним і тривалим процесом, який потребує часу, поступального підходу та особистого прикладу дорослих.
Але саме цей процес, хоч і нелегкий, може стати ключем до створення нового покоління, здатного розуміти себе та інших, справлятися з труднощами і долати виклики, які виникають на їхньому життєвому шляху.